Підрозділи УДА «розкидані» по всій лінії Фронту…
Одні – допомагають ЗСУ нищити ворога на Слобожанщині, інші – працюють на Донеччині та Запоріжжі, ще інші – співдіють із Збройними Силами на Херсонщині та Миколаївщині… «Госпітальєри» – скрізь.
Відповідно я, пересуваюсь по всій цій лінії, спілкуюсь з командирами з‘єднань, частин і підрозділів ЗСУ, інспектую частини і підрозділи УДА, обмінююсь думками з волонтерами, представниками різних рівнів державної влади, поліції, СБУ, простими громадянами тощо.
Мені, справді, дуже приємно, що командири Збройних Сил високо оцінюють внесок добровольців УДА у захист Держави.
У мене, доволі черствої людини, виступають сльози на очах, коли у звільненому селі на Херсонщині, «нариваємося на блокпост» місцевої дітвори, яка вітається «Слава Україні!», прощається -«путінхуйло» і каже: «ми вас, українських солдат, любимо, а русню – ненавидимо!»
Я, у свої 50 років, охрініваю від професіоналізму, хоробрості та самопожертви своїх підлеглих! Хоча, 9-й рік на Війні та бачив немало.
Мені страшно боляче коли гинуть побратими, а тим більше – посестри (я переконаний, що жінки мають народжувати і виховувати дітей, а не воювати, і тим більше, не гинути від куль та снарядів)…
У мене накопичилось стільки позитивних і негативних емоцій, що деколи, здається – готовий вибухнути…
Але я тримаюсь! Я воюю.
Я допомагаю ЗСУ всім, чим можу.
І я впевнений в Україні, в Українцях, в Силах оборони і безпеки, в Українській добровольчій армії, в своїх рідних (не всіх), у справжніх друзях та більшості співвітчизників…
Я впевнений у Перемозі української ідеї та зброї!
І щиро бажаю цю впевненість передати вам – мої друзі та подруги.
P.S. Навчальний центр УДА на чолі з Романом Танетком зробив черговий випуск курсу мінометників.
Цього разу, Начальник артилерії УДА полковник Тимофєєв та інструктори, підготували повноцінну мінометну батарею для Збройних Сил України…
Дякую вам за службу Нації, побратими!
